Фан-клуб ПФК Суми
Блог фан-клубу Професійного футбольного клубу "Суми".
пʼятниця, 17 червня 2011 р.
Большой футбольный прорыв ПФК «Сумы» - впереди
Пусть в матче плей-офф за выход в первую лигу сумчане уступили «Энергетику», это лишь укрепляет нашу веру в успех родной команды.
Второе место во второй лиге Чемпионата Украины по футболу – это большое достижение. После полного затишья в футбольной жизни Сумщины ПФК «Сумы» вернули нам профессиональную игру. И кто бы что ни говорил, с именем этого клуба связано возрождение футбола в области. Именно на этих ребят мы возлагаем надежды о футбольных победах.
Игра ПФК «Сумы» сплотила нас, футбольных болельщиков. «Юбилейный» снова зашумел голосами болельщиков, город опять заболел футболом. Потом появилась цель – повысить класс, в сезоне 2010-2011 выйти в Первую лигу Чемпионата Украины. Казалось бы, далекая мечта, но мы преодолели все препятствия и остановились лишь в одном шаге.
Мы собирали многотысячные трибуны. 9 100 болельщиков – абсолютный рекорд для игр второй лиги. Мы провели 8 игр в сезоне 2010-2011, радовались и праздновали победу любимого клуба - ПФК «Сумы» - «Рось» 4:1, ПФК «Сумы» - ФК «Полтава» 2:0…
Мы доказали всей Украине, что Сумщина достойна иметь футбольную команду Первой и даже Премьер-лиги, что на стадионе «Юбилейный» можно на высоком уровне проводить матчи самого высокого класса.
Наши переживания за любимую команду, игра футболистов – это настоящие инвестиции в футбольное будущее Сумщины. Так что останавливаться на достигнутом нельзя. В этом сезоне мы – одни из лучших во второй лиге, в следующем – удивляем игрой в Первом дивизионе и продолжаем инвестировать в авторитет области.
Наша преданность ПФК «Сумы» - это популяризация футбола. Это шанс для будущих спортсменов, которых воспитывает Сумщина. Наблюдая за играми своих кумиров, следя за матчами команд высокого класса, подрастающее поколение футболистов будет достойной сменой игрокам ПФК «Сумы».
Наша поддержка родной команды – это инвестиции в развитие инфраструктуры и спорта. Только на один матч – финальный матч Кубка Украины по футболу между «Динамо» и «Шахтером» - в область приехали потенциальные помощники сумского футбола, общее состояние которых больше 18 миллиардов гривен. Новые матчи – новые инвестиции и новый виток в развитии.
Одним словом, мы продолжаем болеть за ПФК «Сумы» в новом сезоне. Болеешь за ПФК «Сумы» - инвестируешь в Сумщину!
середа, 1 червня 2011 р.
От тебя зависит победа ПФК "Сумы"!!!
На Сумщине началась новая эра футбола! Мы вместе пишем новую футбольную историю Сумщины. Ты принимаешь в этом активное участие! От твоей поддержки зависит, сможет ли ПФК "Сумы" завоевать право играть в первой лиге. Ты - настоящий паториот Сумщины, ты - настоящий болельщик ПФК "Сумы".
4 июня. Стадион "Юбилейный". 17:00. ПФК "Сумы" - ФК "Рось". Ты - часть команды, ты - часть игры! Приди и поддержи нашу команду!
http://fc.sumy.ua/photo/3
4 июня. Стадион "Юбилейный". 17:00. ПФК "Сумы" - ФК "Рось". Ты - часть команды, ты - часть игры! Приди и поддержи нашу команду!
http://fc.sumy.ua/photo/3
25 мая Сумщина поразила всех уровнем подготовки и проведения финального матча Кубка Украины по футболу. Об этом заявили представители Федерации футбола Украины, УЕФА, тренеры команд.
http://xpress.sumy.ua/interview/sport/2913
Гордон, Желєзний, Сьомін і Луческу про Суми, «Ювілейний» і Кубок
Раїса Вороненко, Суми | 28 мая 2011 08:58
Від редакції.Напередодні і після кубкового поєдинку на стадіоні «Ювілейний» сумському журналісту Раїсі Вороненко вдалося поспілкуватися з деякими VIP-глядачами і тренерами команд. Гадаємо, читачам буде цікаво ознайомитися саме з цим ексклюзивним фрагментом її статті, підготовленої для газети «Український футбол».
Дмитро Гордон, головний редактор газети «Бульвар», популярний телеведучий програми «В гостях у Гордона».
— Ви приїхали на фінал сам чи з друзями?
— Приїхав до Сум з друзями, відомими у державі людьми, і віце-президентом Федерації футболу України Борисом Михайловичем Воскресенським.
— Раніше доводилося бувати у нашому місті?
— Багато разів у 90-х роках. Приємно, що Суми мають стадіон-красень, чому можуть позаздрити інші обласні центри. Такі стадіони я бачив у Німеччині, по світу. Навіть не очікував, що європейська сучасна спортивна споруда може бути в Сумах. Шкода лише, що на стадіоні такого високого рівня не грає команда, яка могла б своєю грою його прикрасити.Суми сьогоднішні, правда, я не роздивився, бо приїхали перед самим матчем. Тільки дещицю замітив з вікна автомобіля. А хотілося б побувати і в знайомих здавна місцях, і відчути оновлення міста, яке знаю чимало років. На жаль сьогодні ж від’їжджаю, і зробити це неможливо.
— Ваші передачі «В гостях у Гордона» мають відношення до футболу?
— Звичайно. Героями моїх програм є і видатні футболісти сучасності і минулого.
— За кого сьогодні вболіваєте? — За «Динамо».
— А якщо програють? — Буде прикро.
Микола Желєзний – легенда Сумського футболу. Донедавна очолював Федерацію футболу Сумщини.
— А тепер український пенсіонер,– каже всміхаючись.
— Не зовсім, адже ви заступник голови федерації футболу Сумщини. Ваші враження від сьогоднішньої гри на стадіоні «Ювілейний».
— Колись, коли я вперше став президентом федерації, у нас був девіз: «Ні дня без футболу!» Слава Богу, що моя мрія збулася, що хоч не щодня, але бажано, щоб такі свята футболу були якомога частіше.
— Ви впевнені, що подібні матчі відбуватимуться не епізодично, а регулярно на «Ювілейному»?
— Найближчим часом це буде епізодично, бо в Сумах немає команди, яка б відповідала рівню стадіону, тобто команди Прем’єр-Ліги. Якщо буде така команда подібні свята будуть дуже часті.
— А в далекій перспективі команда «Суми» може стати командою Прем’єр-Ліги?
-Все залежить від того, затримається чи ні на Сумщині Юрій Чмирь. Якщо він не тимчасова людина – в нього вистачить снаги, щоб зробити в Сумах великий футбол.
Юрій Сьомін – головний тренер команди «Динамо» Київ, був не в доброму гуморі, адже динамівці програли. Але позитивних емоцій від організації матчу стримати не міг:
— Дякую за вдалу організацію фінального матчу на одній з найкращих футбольних арен держави. Вітаю «Шахтар» з заслуженою перемогою. По грі ми допустились помилок і програли. Неточні передачі, обмаль ударів по воротах, відсутність точних передач – це недоліки гри киян у Сумах. «Шахтар» перехопив ініціативу й змусив нас оборонятися.
— Ви хотіли б на цьому полі ще зіграти?
— Важко сказати. Буде організація матчів – будемо приїжджати.
Мірча Луческу, головний тренер донецького «Шахтаря» настрій мав протилежний від свого київського колеги.
— Ця перемога дуже важлива для «Шахтаря». Останній місяць жили рахунком 3:0, який був у Києві. Сьогодні ми довели, що по праву завоювали чемпіонське звання і Кубок України. До матчу ми готувалися спокійніше, ніж наші суперники, вигравши чемпіонат. В той же час хочу привітати киян зі вдалим спектаклем, який ми продемонстрували глядачам сумського «Ювілейного». У першому таймі і вони, і ми могли забити гол. Так сталося, що в другому таймі ми реалізували моменти, після цього супернику вже диктували свої умови. Від цього отримали велике задоволення і від тих титулів, які завоювали один за другим. Наступна наша зустріч з «Динамо» в Суперкубку. В цьому єдиноборстві хотілося б, щоб обидві команди підійшли до Ліги Чемпіонів добре підготовленими. Впевнений, що сьогоднішня гра була на самому високому європейському рівні по всіх параметрах гри. Ясно, що мав бути переможець у сьогоднішньому протистоянні. Ми виграли. І дуже добре, що не дійшли до пенальті, знаючи про те, як добре Шовковський уміє стояти в воротах під час пенальті.
— До Сум приїхало тисяч сім вболівальників з Донбасу…
— Я дякую від серця всім вболівальникам, які приїхали підтримати нас, а також дякую і вболівальникам “Динамо” Київ за те, як вони сприйняли нашу перемогу. Коли ми проходили мимо їх трибуни, вони нам аплодували. Це, напевне, відповідь на ту гру, яку продемонстрував “Шахтар”. Дякую пресі за об’єктивний аналіз матчів, які вона здійснює. Ваша критика і об’єктивність необхідні, щоб український футбол ріс і надалі.Дякую господарям стадіону “Ювілейний”, місцевій владі, які на високому рівні організували зустріч і команд, і вболівальників. Це ще раз демонстрація того, що в будь-якому місці можна грати на високому рівні, коли господарі ставляться до цього з усією серйозністю. Сумчани належним чином підготували поле, зробили все можливе, щоб гра відбулася на високому рівні.Ми ж, приїхавши напередодні, побачили, що тут відсутні високоефективні косильні машини, викликали їх з Донецька. Вночі машини приїхали і підготували поле якнайкраще до матчу.
– Яким був цей сезон для “Шахтаря”?
– Я сказав би, що це найкращий сезон для “Шахтаря”. Команда стала досвідченішою, ніж була в 2009 році. Ми концентрували всю увагу лише на одному турнірі. Не було у нас змоги виступати на високому рівні. Ми програли тоді чемпіонат, програли Кубок, зате виграли Кубок УЄФА.З того часу наші гравці почали ще професіональніше ставитися до своїх обов’язків. Це й допомогло виграти два титули. Правда, на досягнутому не збираємося зупинятися. Ми повинні підтвердити свій рівень, і рости далі, щоб виграти в “Лізі чемпіонів”.
– Якщо буде запрошення приїхати і зіграти команді знову в Сумах, погодитеся?– Я люблю повертатися в те місце, де виграю. Команда “Шахтар” теж. Сьогодні ми це довели. І з радістю приїдемо в Суми, на стадіон європейського зразка, знову.
Гордон, Желєзний, Сьомін і Луческу про Суми, «Ювілейний» і Кубок
Раїса Вороненко, Суми | 28 мая 2011 08:58
Від редакції.Напередодні і після кубкового поєдинку на стадіоні «Ювілейний» сумському журналісту Раїсі Вороненко вдалося поспілкуватися з деякими VIP-глядачами і тренерами команд. Гадаємо, читачам буде цікаво ознайомитися саме з цим ексклюзивним фрагментом її статті, підготовленої для газети «Український футбол».
Дмитро Гордон, головний редактор газети «Бульвар», популярний телеведучий програми «В гостях у Гордона».
— Ви приїхали на фінал сам чи з друзями?
— Приїхав до Сум з друзями, відомими у державі людьми, і віце-президентом Федерації футболу України Борисом Михайловичем Воскресенським.
— Раніше доводилося бувати у нашому місті?
— Багато разів у 90-х роках. Приємно, що Суми мають стадіон-красень, чому можуть позаздрити інші обласні центри. Такі стадіони я бачив у Німеччині, по світу. Навіть не очікував, що європейська сучасна спортивна споруда може бути в Сумах. Шкода лише, що на стадіоні такого високого рівня не грає команда, яка могла б своєю грою його прикрасити.Суми сьогоднішні, правда, я не роздивився, бо приїхали перед самим матчем. Тільки дещицю замітив з вікна автомобіля. А хотілося б побувати і в знайомих здавна місцях, і відчути оновлення міста, яке знаю чимало років. На жаль сьогодні ж від’їжджаю, і зробити це неможливо.
— Ваші передачі «В гостях у Гордона» мають відношення до футболу?
— Звичайно. Героями моїх програм є і видатні футболісти сучасності і минулого.
— За кого сьогодні вболіваєте? — За «Динамо».
— А якщо програють? — Буде прикро.
Микола Желєзний – легенда Сумського футболу. Донедавна очолював Федерацію футболу Сумщини.
— А тепер український пенсіонер,– каже всміхаючись.
— Не зовсім, адже ви заступник голови федерації футболу Сумщини. Ваші враження від сьогоднішньої гри на стадіоні «Ювілейний».
— Колись, коли я вперше став президентом федерації, у нас був девіз: «Ні дня без футболу!» Слава Богу, що моя мрія збулася, що хоч не щодня, але бажано, щоб такі свята футболу були якомога частіше.
— Ви впевнені, що подібні матчі відбуватимуться не епізодично, а регулярно на «Ювілейному»?
— Найближчим часом це буде епізодично, бо в Сумах немає команди, яка б відповідала рівню стадіону, тобто команди Прем’єр-Ліги. Якщо буде така команда подібні свята будуть дуже часті.
— А в далекій перспективі команда «Суми» може стати командою Прем’єр-Ліги?
-Все залежить від того, затримається чи ні на Сумщині Юрій Чмирь. Якщо він не тимчасова людина – в нього вистачить снаги, щоб зробити в Сумах великий футбол.
Юрій Сьомін – головний тренер команди «Динамо» Київ, був не в доброму гуморі, адже динамівці програли. Але позитивних емоцій від організації матчу стримати не міг:
— Дякую за вдалу організацію фінального матчу на одній з найкращих футбольних арен держави. Вітаю «Шахтар» з заслуженою перемогою. По грі ми допустились помилок і програли. Неточні передачі, обмаль ударів по воротах, відсутність точних передач – це недоліки гри киян у Сумах. «Шахтар» перехопив ініціативу й змусив нас оборонятися.
— Ви хотіли б на цьому полі ще зіграти?
— Важко сказати. Буде організація матчів – будемо приїжджати.
Мірча Луческу, головний тренер донецького «Шахтаря» настрій мав протилежний від свого київського колеги.
— Ця перемога дуже важлива для «Шахтаря». Останній місяць жили рахунком 3:0, який був у Києві. Сьогодні ми довели, що по праву завоювали чемпіонське звання і Кубок України. До матчу ми готувалися спокійніше, ніж наші суперники, вигравши чемпіонат. В той же час хочу привітати киян зі вдалим спектаклем, який ми продемонстрували глядачам сумського «Ювілейного». У першому таймі і вони, і ми могли забити гол. Так сталося, що в другому таймі ми реалізували моменти, після цього супернику вже диктували свої умови. Від цього отримали велике задоволення і від тих титулів, які завоювали один за другим. Наступна наша зустріч з «Динамо» в Суперкубку. В цьому єдиноборстві хотілося б, щоб обидві команди підійшли до Ліги Чемпіонів добре підготовленими. Впевнений, що сьогоднішня гра була на самому високому європейському рівні по всіх параметрах гри. Ясно, що мав бути переможець у сьогоднішньому протистоянні. Ми виграли. І дуже добре, що не дійшли до пенальті, знаючи про те, як добре Шовковський уміє стояти в воротах під час пенальті.
— До Сум приїхало тисяч сім вболівальників з Донбасу…
— Я дякую від серця всім вболівальникам, які приїхали підтримати нас, а також дякую і вболівальникам “Динамо” Київ за те, як вони сприйняли нашу перемогу. Коли ми проходили мимо їх трибуни, вони нам аплодували. Це, напевне, відповідь на ту гру, яку продемонстрував “Шахтар”. Дякую пресі за об’єктивний аналіз матчів, які вона здійснює. Ваша критика і об’єктивність необхідні, щоб український футбол ріс і надалі.Дякую господарям стадіону “Ювілейний”, місцевій владі, які на високому рівні організували зустріч і команд, і вболівальників. Це ще раз демонстрація того, що в будь-якому місці можна грати на високому рівні, коли господарі ставляться до цього з усією серйозністю. Сумчани належним чином підготували поле, зробили все можливе, щоб гра відбулася на високому рівні.Ми ж, приїхавши напередодні, побачили, що тут відсутні високоефективні косильні машини, викликали їх з Донецька. Вночі машини приїхали і підготували поле якнайкраще до матчу.
– Яким був цей сезон для “Шахтаря”?
– Я сказав би, що це найкращий сезон для “Шахтаря”. Команда стала досвідченішою, ніж була в 2009 році. Ми концентрували всю увагу лише на одному турнірі. Не було у нас змоги виступати на високому рівні. Ми програли тоді чемпіонат, програли Кубок, зате виграли Кубок УЄФА.З того часу наші гравці почали ще професіональніше ставитися до своїх обов’язків. Це й допомогло виграти два титули. Правда, на досягнутому не збираємося зупинятися. Ми повинні підтвердити свій рівень, і рости далі, щоб виграти в “Лізі чемпіонів”.
– Якщо буде запрошення приїхати і зіграти команді знову в Сумах, погодитеся?– Я люблю повертатися в те місце, де виграю. Команда “Шахтар” теж. Сьогодні ми це довели. І з радістю приїдемо в Суми, на стадіон європейського зразка, знову.
Сумщина снова живет большим футболом!
5 членов исполком Федерации футбола в Украине согласились на то, чтобы товарищеская встреча между Украиной и Эстонией осенью этого года прошла на «Юбилейном». Главным аргументом для них стала качественная организация финального матча Кубка Украины по футболу на этой спортивной арене 25 мая. В личном разговоре с губернатором Сумщины Юрием Чмырем Олег Блохин, главный тренер украинской сборной, дал согласие на то, чтобы привезти свою команду! Сумщина примет матч такого уровня достойно!
2011 год – юбилейный для сумского футбола. Ровно 95 лет назад появилось первое официальное упоминание о матче сумской команды «Славия». Об этом сообщалось в газете «Сумской вестник» за 25 мая 1916 года. Юбилейный год для Сумщины должен быть только победным!!!
http://www.ffu.org.ua/ukr/print/1/6159/?from=/ukr/ffu/about/6159/
Суми хочуть великого футболу
Богдан Буга, ФФУ (Суми – Київ)
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Сумську область.
Професіональний футбол в Сумах поки що перебуває на порозі свого відродження, однак попри це місцеві уболівальники і фахівці мають усі підстави стверджувати: з такою палкою любов’ю, як тут, до гри мільйонів не ставляться ніде!
Слава «Славії»
Перші письмові згадки про футбол в Сумах, що тоді було одним із повітових міст Харківської губернії, датуються 1916 роком. Саме тоді місцева «Славія» провела кілька товариських матчів із командами Харкова. У номері від 25 травня 1916 року щоденної газети «Сумський вісник» був опублікований звіт про поєдинки сумчан з такими собі «Спортом» та «Загородньою». Причому з першим «Славія» зіграла одразу двома складами, перемігши 9:0 та 5:0. Наступному супернику, що відчував кадровий дефіцит, сумчани мусили «позичити» двох гравців, а завершився спаринг унічию 3:3. Щоправда, ці поєдинки «Славії» − проти команд нижчого рівня − розглядалися, головним чином, як підготовка до першого справді серйозного випробування. І ось 1 червня 1916 року «Сумський вісник» публікує захопливий звіт про два матчі місцевого колективу проти харківського «Фенікса».
Перемога і майже нічия
Цитую, як в оригіналі: «Сумская «Славія» одержала блестящую побѣду, побивъ Харьковскій «Фениксъ» со счетомъ 4:3. Оба дня «Славія» показала, что прошлогодній урокъ − матчъ съ дачной Харьковской командой (отже, футбол в Сумах культивувався і до 1916 року! − авт.) − принесъ ей большую пользу. Хотя «Фениксъ» и игралъ не въ обычномъ составѣ, но наличность пяти игроков сборной Харькова сказывалась въ стремительномъ нападеніи и упорной защитѣ. Несмотря на это первый матчъ «Славія» выигрываетъ (съ отличнымъ счетомъ 3:1) и второй играетъ почти въ ничью 2:1 (такъ какъ второй голь забитъ съ пенальти). Все три голя для «Феникса» забиваетъ С. Ретивовъ, за «Славію» − одинъ В. Чебыкинъ, три Э. Бероунскій. «Славія» может гордиться этимъ неожиданнымъ и безусловно большимъ успѣхомъ. Къ сожалѣнію неважная погода неблагоприятно отразилась на посѣщеніи матчей публикой».
Непролетарський спорт
Окрім Сум футбол активно розвивався і в сучасних районних центрах області− зокрема, в Конотопі та Шостці, що тоді перебували в складі Чернігівської губернії. Щоправда, «чернігівському фронту» довелося на певний час припинити, так би мовити, офіційні виступи. Справа в тому, що у жовтні 1922 року губернська рада з фізкультури та спорту постановила «закрыть футбольно-атлетическую лигу Черниговщины как непроводящую идеи пролетарского спорта». Втім, це не завадило команді Шостки в рамках губернської спортивної олімпіади посісти друге місце в змаганнях з футболу, щаблем нижче у табелі про ранги розташувалися представники Конотопа.
Перша збірна
Гоніння на «непролетарський» вид спорту тривали по всій Україні до 1926 року, що, утім, не заважало футболу швидко розвиватися та здобувати все більшу популярність серед населення. В 1924 році, за повідомленням газети «Плуг і молот», була сформована збірна Сум, котра провела низку поєдинків проти команд заводів та інших підприємств − знову ж таки переважно з Харківської губернії. З утворенням Сумської області в 1939 році були організовані регіональні змагання, а крім того з’явилась змога делегувати повпредів краю на республіканську арену. Так, у своєму дебютному сезоні в третій групі першості України (1939 рік) сумський «Цукровик» одразу здобув право підвищитися в класі, а ще через рік − вийшов до першої групи республіканського чемпіонату.
Команда майстрів
Наступна яскрава сторінка сумського футбольного літопису була написана в 1960-му, коли шляхом відбору найкращих виконавців з місцевих колективів утворилася перша міська команда майстрів − «Авангард». До того в класі «Б» чемпіонату СРСР були представлені лише дев’ять великих промислових міст України, але після виникнення в його рамках української зони таку можливість отримали й більшість обласних центрів. У Сумах розпочався справжній футбольний бум. Як розповідають очевидці, у дні матчів з самого ранку місто жило лише грою, а за дві-три години до стартового свистка на прилеглих до стадіону вулицях та дворах яблуку ніде було впасти.
Кубковий успіх
«Стадіон майже завжди був переповнений, люди часто-густо сиділи в проходах між рядами, а навколо арени в пошуках квиточка або ж якогось іншого способу пройти на футбол ходило кількасот чи навіть, бувало, декілька тисяч уболівальників, − згадує попередній голова Федерації футболу Сумщини Микола Желєзний. − А що коїлося в 1968 році, коли наш «Спартак» (колишній «Авангард») грав у 1/16 фіналу Кубку СРСР проти алматинського «Кайрату», словами не передати! На жаль, сумчани тоді поступилися представнику вищого дивізіону 1:3, але й до сих пір це досягнення вважається найвищим у історії нашої команди майстрів».
Злет Михайла Фоменка
Наступного року спартаківці посіли третє місце в перехідному турнірі й пробились в другу групу класу «А». Саме у той період, до слова, у лавах сумського колективу виблискував Михайло Фоменко − майбутній багаторазовий чемпіон та володар Кубка СРСР, тріумфатор Кубку кубків та Суперкубку УЄФА 1975 року в складі київського «Динамо». У 1974 році перейменована на «Фрунзенець» команда з Сум була дуже близькою до підвищення в класі, однак зрештою так і не реалізувала свою заповітну мрію. Відтоді починається період її занепаду, а в 1983 році вона навіть втратила статус команди майстрів. У цей час на авансцену сумського футболу виходили Охтирка та Краснопілля.
Премія за французів
Завершився золотий час футбольних Сум, і місцевим уболівальникам залишалося лише згадувати, який шалений ажіотаж викликали товариські матчі місцевих майстрів із київським «Динамо», московськими «Спартаком», «Торпедо» та ЦСКА. Бачили Суми і міжнародні баталії − частенько навідувалися представники болгарського міста-побратима Враца. Одного разу завітала молодіжна збірна Демократичної Республіки В’єтнам, а в 1976-му «Спартак» зустрівся із любительською командою Робочої спортивно-гімнастичної федерації Франції. Сумчанам тоді пообіцяли більші, ніж звичайно, призові − по 50 рублів за перемогу, тож до перерви вони вели 4:0. Далі господарі вирішили трохи збавити оберти, щоб не громити французьких товаришів «насухо». Та, надто вже розслабившись, пропустили три м’ячі, а наприкінці гри лише перекладина врятувала їхню премію.
Період стагнації
Аж до 1990 року Суми залишалися без професіонального футболу, допоки «Автомобіліст» не переміг в першості України серед аматорів, отримавши право заявитись в другу лігу. Щоправда, проіснувала команда недовго, як і відроджені «Спартак» та «Фрунзенець-Ліга-99». Нині Суми на професіональній футбольній мапі представляє однойменний клуб, що виник завдяки переводу в обласний центр краснопільського «Явора» в сезоні-2008/09. Наразі ФК «Суми» виступають у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату. Та попри не надто успішні часи, сумський футбол подарував Україні чимало прекрасних майстрів, серед котрих виокремлюється Олег Гусєв. Однак він та Михайло Фоменко заслуговують на окрему розповідь...
Перемога над чемпіоном
Між тим, куди краще йдуть справи у «Нафтовика-Укрнафти» − команди з Охтирки, одного з районних центрів на Сумщині. Заснований у 1980 році як футбольний колектив нафтогазовидобувного управління, клуб пройшов усі щаблі аматорського та профі-футболу і в першому розіграші чемпіонату незалежної України стартував у вищій лізі. Щоправда, «Нафтовик» одразу ж залишив еліту, повернувшись до неї на один-єдиний сезон − 2007/08. Той історичний розіграш, напевне, найбільше запам’ятався сенсаційною виїзною перемогою охтирців над чинним тоді чемпіоном країни київським «Динамо» з рахунком 1:0.
Современная летопись игр ПФК "Сумы"
тренер команды Игорь Жабченко
Фото: http://dancor.sumy.ua/photo/albums/56127
Суми хочуть великого футболу
Богдан Буга, ФФУ (Суми – Київ)
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Сумську область.
Професіональний футбол в Сумах поки що перебуває на порозі свого відродження, однак попри це місцеві уболівальники і фахівці мають усі підстави стверджувати: з такою палкою любов’ю, як тут, до гри мільйонів не ставляться ніде!
Слава «Славії»
Перші письмові згадки про футбол в Сумах, що тоді було одним із повітових міст Харківської губернії, датуються 1916 роком. Саме тоді місцева «Славія» провела кілька товариських матчів із командами Харкова. У номері від 25 травня 1916 року щоденної газети «Сумський вісник» був опублікований звіт про поєдинки сумчан з такими собі «Спортом» та «Загородньою». Причому з першим «Славія» зіграла одразу двома складами, перемігши 9:0 та 5:0. Наступному супернику, що відчував кадровий дефіцит, сумчани мусили «позичити» двох гравців, а завершився спаринг унічию 3:3. Щоправда, ці поєдинки «Славії» − проти команд нижчого рівня − розглядалися, головним чином, як підготовка до першого справді серйозного випробування. І ось 1 червня 1916 року «Сумський вісник» публікує захопливий звіт про два матчі місцевого колективу проти харківського «Фенікса».
Перемога і майже нічия
Цитую, як в оригіналі: «Сумская «Славія» одержала блестящую побѣду, побивъ Харьковскій «Фениксъ» со счетомъ 4:3. Оба дня «Славія» показала, что прошлогодній урокъ − матчъ съ дачной Харьковской командой (отже, футбол в Сумах культивувався і до 1916 року! − авт.) − принесъ ей большую пользу. Хотя «Фениксъ» и игралъ не въ обычномъ составѣ, но наличность пяти игроков сборной Харькова сказывалась въ стремительномъ нападеніи и упорной защитѣ. Несмотря на это первый матчъ «Славія» выигрываетъ (съ отличнымъ счетомъ 3:1) и второй играетъ почти въ ничью 2:1 (такъ какъ второй голь забитъ съ пенальти). Все три голя для «Феникса» забиваетъ С. Ретивовъ, за «Славію» − одинъ В. Чебыкинъ, три Э. Бероунскій. «Славія» может гордиться этимъ неожиданнымъ и безусловно большимъ успѣхомъ. Къ сожалѣнію неважная погода неблагоприятно отразилась на посѣщеніи матчей публикой».
Непролетарський спорт
Окрім Сум футбол активно розвивався і в сучасних районних центрах області− зокрема, в Конотопі та Шостці, що тоді перебували в складі Чернігівської губернії. Щоправда, «чернігівському фронту» довелося на певний час припинити, так би мовити, офіційні виступи. Справа в тому, що у жовтні 1922 року губернська рада з фізкультури та спорту постановила «закрыть футбольно-атлетическую лигу Черниговщины как непроводящую идеи пролетарского спорта». Втім, це не завадило команді Шостки в рамках губернської спортивної олімпіади посісти друге місце в змаганнях з футболу, щаблем нижче у табелі про ранги розташувалися представники Конотопа.
Перша збірна
Гоніння на «непролетарський» вид спорту тривали по всій Україні до 1926 року, що, утім, не заважало футболу швидко розвиватися та здобувати все більшу популярність серед населення. В 1924 році, за повідомленням газети «Плуг і молот», була сформована збірна Сум, котра провела низку поєдинків проти команд заводів та інших підприємств − знову ж таки переважно з Харківської губернії. З утворенням Сумської області в 1939 році були організовані регіональні змагання, а крім того з’явилась змога делегувати повпредів краю на республіканську арену. Так, у своєму дебютному сезоні в третій групі першості України (1939 рік) сумський «Цукровик» одразу здобув право підвищитися в класі, а ще через рік − вийшов до першої групи республіканського чемпіонату.
Команда майстрів
Наступна яскрава сторінка сумського футбольного літопису була написана в 1960-му, коли шляхом відбору найкращих виконавців з місцевих колективів утворилася перша міська команда майстрів − «Авангард». До того в класі «Б» чемпіонату СРСР були представлені лише дев’ять великих промислових міст України, але після виникнення в його рамках української зони таку можливість отримали й більшість обласних центрів. У Сумах розпочався справжній футбольний бум. Як розповідають очевидці, у дні матчів з самого ранку місто жило лише грою, а за дві-три години до стартового свистка на прилеглих до стадіону вулицях та дворах яблуку ніде було впасти.
Кубковий успіх
«Стадіон майже завжди був переповнений, люди часто-густо сиділи в проходах між рядами, а навколо арени в пошуках квиточка або ж якогось іншого способу пройти на футбол ходило кількасот чи навіть, бувало, декілька тисяч уболівальників, − згадує попередній голова Федерації футболу Сумщини Микола Желєзний. − А що коїлося в 1968 році, коли наш «Спартак» (колишній «Авангард») грав у 1/16 фіналу Кубку СРСР проти алматинського «Кайрату», словами не передати! На жаль, сумчани тоді поступилися представнику вищого дивізіону 1:3, але й до сих пір це досягнення вважається найвищим у історії нашої команди майстрів».
Злет Михайла Фоменка
Наступного року спартаківці посіли третє місце в перехідному турнірі й пробились в другу групу класу «А». Саме у той період, до слова, у лавах сумського колективу виблискував Михайло Фоменко − майбутній багаторазовий чемпіон та володар Кубка СРСР, тріумфатор Кубку кубків та Суперкубку УЄФА 1975 року в складі київського «Динамо». У 1974 році перейменована на «Фрунзенець» команда з Сум була дуже близькою до підвищення в класі, однак зрештою так і не реалізувала свою заповітну мрію. Відтоді починається період її занепаду, а в 1983 році вона навіть втратила статус команди майстрів. У цей час на авансцену сумського футболу виходили Охтирка та Краснопілля.
Премія за французів
Завершився золотий час футбольних Сум, і місцевим уболівальникам залишалося лише згадувати, який шалений ажіотаж викликали товариські матчі місцевих майстрів із київським «Динамо», московськими «Спартаком», «Торпедо» та ЦСКА. Бачили Суми і міжнародні баталії − частенько навідувалися представники болгарського міста-побратима Враца. Одного разу завітала молодіжна збірна Демократичної Республіки В’єтнам, а в 1976-му «Спартак» зустрівся із любительською командою Робочої спортивно-гімнастичної федерації Франції. Сумчанам тоді пообіцяли більші, ніж звичайно, призові − по 50 рублів за перемогу, тож до перерви вони вели 4:0. Далі господарі вирішили трохи збавити оберти, щоб не громити французьких товаришів «насухо». Та, надто вже розслабившись, пропустили три м’ячі, а наприкінці гри лише перекладина врятувала їхню премію.
Період стагнації
Аж до 1990 року Суми залишалися без професіонального футболу, допоки «Автомобіліст» не переміг в першості України серед аматорів, отримавши право заявитись в другу лігу. Щоправда, проіснувала команда недовго, як і відроджені «Спартак» та «Фрунзенець-Ліга-99». Нині Суми на професіональній футбольній мапі представляє однойменний клуб, що виник завдяки переводу в обласний центр краснопільського «Явора» в сезоні-2008/09. Наразі ФК «Суми» виступають у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату. Та попри не надто успішні часи, сумський футбол подарував Україні чимало прекрасних майстрів, серед котрих виокремлюється Олег Гусєв. Однак він та Михайло Фоменко заслуговують на окрему розповідь...
Перемога над чемпіоном
Між тим, куди краще йдуть справи у «Нафтовика-Укрнафти» − команди з Охтирки, одного з районних центрів на Сумщині. Заснований у 1980 році як футбольний колектив нафтогазовидобувного управління, клуб пройшов усі щаблі аматорського та профі-футболу і в першому розіграші чемпіонату незалежної України стартував у вищій лізі. Щоправда, «Нафтовик» одразу ж залишив еліту, повернувшись до неї на один-єдиний сезон − 2007/08. Той історичний розіграш, напевне, найбільше запам’ятався сенсаційною виїзною перемогою охтирців над чинним тоді чемпіоном країни київським «Динамо» з рахунком 1:0.
Современная летопись игр ПФК "Сумы"
тренер команды Игорь Жабченко
Фото: http://dancor.sumy.ua/photo/albums/56127
Сумской стадион «Юбилейный» рассчитан на 25 с лишним тысяч человек. Стадион «Динамо» имени Валерия Лобановского – 16 тысяч. Домашний стадион у ПФК «Сумы» достоен команды премьер-лиги! Поддержим нашу команду!!!
Приди и поддержи свою команду 4 июня на стадион "Юбилейный". ПФК "Сумы" сыграет с ФК "Рось" из Белой Церкви. От исхода этого поединка зависит, будет ли у наших ребят шанс бороться за выход в первую лигу!
Вот такой у нас стадион-красавец! И для сравнения - стадион имени Валерия Лобановского! Ну чем Сумы - не столица футбола?????? Докажем всей Украины, что Сумщина - футбольный край!Стадион "Динамо" имени Валерия Лобановского, Киев
Стадион "Юбилейный", Сумы
Вот такой у нас стадион-красавец! И для сравнения - стадион имени Валерия Лобановского! Ну чем Сумы - не столица футбола?????? Докажем всей Украины, что Сумщина - футбольный край!Стадион "Динамо" имени Валерия Лобановского, Киев
Стадион "Юбилейный", Сумы
Підписатися на:
Дописи (Atom)