Суми хочуть великого футболу
Богдан Буга, ФФУ (Суми – Київ)
У рамках загальнонаціонального проекту «Футбольна країна», в циклі «Від Сяну − до Дону», починаємо презентувати Сумську область.
Професіональний футбол в Сумах поки що перебуває на порозі свого відродження, однак попри це місцеві уболівальники і фахівці мають усі підстави стверджувати: з такою палкою любов’ю, як тут, до гри мільйонів не ставляться ніде!
Слава «Славії»
Перші письмові згадки про футбол в Сумах, що тоді було одним із повітових міст Харківської губернії, датуються 1916 роком. Саме тоді місцева «Славія» провела кілька товариських матчів із командами Харкова. У номері від 25 травня 1916 року щоденної газети «Сумський вісник» був опублікований звіт про поєдинки сумчан з такими собі «Спортом» та «Загородньою». Причому з першим «Славія» зіграла одразу двома складами, перемігши 9:0 та 5:0. Наступному супернику, що відчував кадровий дефіцит, сумчани мусили «позичити» двох гравців, а завершився спаринг унічию 3:3. Щоправда, ці поєдинки «Славії» − проти команд нижчого рівня − розглядалися, головним чином, як підготовка до першого справді серйозного випробування. І ось 1 червня 1916 року «Сумський вісник» публікує захопливий звіт про два матчі місцевого колективу проти харківського «Фенікса».
Перемога і майже нічия
Цитую, як в оригіналі: «Сумская «Славія» одержала блестящую побѣду, побивъ Харьковскій «Фениксъ» со счетомъ 4:3. Оба дня «Славія» показала, что прошлогодній урокъ − матчъ съ дачной Харьковской командой (отже, футбол в Сумах культивувався і до 1916 року! − авт.) − принесъ ей большую пользу. Хотя «Фениксъ» и игралъ не въ обычномъ составѣ, но наличность пяти игроков сборной Харькова сказывалась въ стремительномъ нападеніи и упорной защитѣ. Несмотря на это первый матчъ «Славія» выигрываетъ (съ отличнымъ счетомъ 3:1) и второй играетъ почти въ ничью 2:1 (такъ какъ второй голь забитъ съ пенальти). Все три голя для «Феникса» забиваетъ С. Ретивовъ, за «Славію» − одинъ В. Чебыкинъ, три Э. Бероунскій. «Славія» может гордиться этимъ неожиданнымъ и безусловно большимъ успѣхомъ. Къ сожалѣнію неважная погода неблагоприятно отразилась на посѣщеніи матчей публикой».
Непролетарський спорт
Окрім Сум футбол активно розвивався і в сучасних районних центрах області− зокрема, в Конотопі та Шостці, що тоді перебували в складі Чернігівської губернії. Щоправда, «чернігівському фронту» довелося на певний час припинити, так би мовити, офіційні виступи. Справа в тому, що у жовтні 1922 року губернська рада з фізкультури та спорту постановила «закрыть футбольно-атлетическую лигу Черниговщины как непроводящую идеи пролетарского спорта». Втім, це не завадило команді Шостки в рамках губернської спортивної олімпіади посісти друге місце в змаганнях з футболу, щаблем нижче у табелі про ранги розташувалися представники Конотопа.
Перша збірна
Гоніння на «непролетарський» вид спорту тривали по всій Україні до 1926 року, що, утім, не заважало футболу швидко розвиватися та здобувати все більшу популярність серед населення. В 1924 році, за повідомленням газети «Плуг і молот», була сформована збірна Сум, котра провела низку поєдинків проти команд заводів та інших підприємств − знову ж таки переважно з Харківської губернії. З утворенням Сумської області в 1939 році були організовані регіональні змагання, а крім того з’явилась змога делегувати повпредів краю на республіканську арену. Так, у своєму дебютному сезоні в третій групі першості України (1939 рік) сумський «Цукровик» одразу здобув право підвищитися в класі, а ще через рік − вийшов до першої групи республіканського чемпіонату.
Команда майстрів
Наступна яскрава сторінка сумського футбольного літопису була написана в 1960-му, коли шляхом відбору найкращих виконавців з місцевих колективів утворилася перша міська команда майстрів − «Авангард». До того в класі «Б» чемпіонату СРСР були представлені лише дев’ять великих промислових міст України, але після виникнення в його рамках української зони таку можливість отримали й більшість обласних центрів. У Сумах розпочався справжній футбольний бум. Як розповідають очевидці, у дні матчів з самого ранку місто жило лише грою, а за дві-три години до стартового свистка на прилеглих до стадіону вулицях та дворах яблуку ніде було впасти.
Кубковий успіх
«Стадіон майже завжди був переповнений, люди часто-густо сиділи в проходах між рядами, а навколо арени в пошуках квиточка або ж якогось іншого способу пройти на футбол ходило кількасот чи навіть, бувало, декілька тисяч уболівальників, − згадує попередній голова Федерації футболу Сумщини Микола Желєзний. − А що коїлося в 1968 році, коли наш «Спартак» (колишній «Авангард») грав у 1/16 фіналу Кубку СРСР проти алматинського «Кайрату», словами не передати! На жаль, сумчани тоді поступилися представнику вищого дивізіону 1:3, але й до сих пір це досягнення вважається найвищим у історії нашої команди майстрів».
Злет Михайла Фоменка
Наступного року спартаківці посіли третє місце в перехідному турнірі й пробились в другу групу класу «А». Саме у той період, до слова, у лавах сумського колективу виблискував Михайло Фоменко − майбутній багаторазовий чемпіон та володар Кубка СРСР, тріумфатор Кубку кубків та Суперкубку УЄФА 1975 року в складі київського «Динамо». У 1974 році перейменована на «Фрунзенець» команда з Сум була дуже близькою до підвищення в класі, однак зрештою так і не реалізувала свою заповітну мрію. Відтоді починається період її занепаду, а в 1983 році вона навіть втратила статус команди майстрів. У цей час на авансцену сумського футболу виходили Охтирка та Краснопілля.
Премія за французів
Завершився золотий час футбольних Сум, і місцевим уболівальникам залишалося лише згадувати, який шалений ажіотаж викликали товариські матчі місцевих майстрів із київським «Динамо», московськими «Спартаком», «Торпедо» та ЦСКА. Бачили Суми і міжнародні баталії − частенько навідувалися представники болгарського міста-побратима Враца. Одного разу завітала молодіжна збірна Демократичної Республіки В’єтнам, а в 1976-му «Спартак» зустрівся із любительською командою Робочої спортивно-гімнастичної федерації Франції. Сумчанам тоді пообіцяли більші, ніж звичайно, призові − по 50 рублів за перемогу, тож до перерви вони вели 4:0. Далі господарі вирішили трохи збавити оберти, щоб не громити французьких товаришів «насухо». Та, надто вже розслабившись, пропустили три м’ячі, а наприкінці гри лише перекладина врятувала їхню премію.
Період стагнації
Аж до 1990 року Суми залишалися без професіонального футболу, допоки «Автомобіліст» не переміг в першості України серед аматорів, отримавши право заявитись в другу лігу. Щоправда, проіснувала команда недовго, як і відроджені «Спартак» та «Фрунзенець-Ліга-99». Нині Суми на професіональній футбольній мапі представляє однойменний клуб, що виник завдяки переводу в обласний центр краснопільського «Явора» в сезоні-2008/09. Наразі ФК «Суми» виступають у третьому за рангом дивізіоні чемпіонату. Та попри не надто успішні часи, сумський футбол подарував Україні чимало прекрасних майстрів, серед котрих виокремлюється Олег Гусєв. Однак він та Михайло Фоменко заслуговують на окрему розповідь...
Перемога над чемпіоном
Між тим, куди краще йдуть справи у «Нафтовика-Укрнафти» − команди з Охтирки, одного з районних центрів на Сумщині. Заснований у 1980 році як футбольний колектив нафтогазовидобувного управління, клуб пройшов усі щаблі аматорського та профі-футболу і в першому розіграші чемпіонату незалежної України стартував у вищій лізі. Щоправда, «Нафтовик» одразу ж залишив еліту, повернувшись до неї на один-єдиний сезон − 2007/08. Той історичний розіграш, напевне, найбільше запам’ятався сенсаційною виїзною перемогою охтирців над чинним тоді чемпіоном країни київським «Динамо» з рахунком 1:0.
Современная летопись игр ПФК "Сумы"
тренер команды Игорь Жабченко
Фото: http://dancor.sumy.ua/photo/albums/56127
Немає коментарів:
Дописати коментар